Бо дорога і вітер –
це, врешті, одне по суті…
Сутінки їх гамують і тихій вечір
заколисує втому
як дід малечу…
і з’являється час озирнутись,
повернутись думками додому,
де біляве хлоп’ятко з-під печі
витягає сувій паперовий,
де багато гачечків і літер,
де малюнки такі кольорові,
де дорога і вітер…
©2008 Святослав Синявський
|
