і хай горить
те полум*я вечірнє
в старім каміні
у кутку кімнати
хто думає,
що може просто так
пізнати
таїну цю
такий наївний
ґрати
її невидимі охороняють
у латах лицарі
на чатах
стоїть біля дверей
а ми, прибульці,
в безкінечних чатах
все клямцяєм на клавах
як несамовиті
витійствуєм, плющем обвиті
чарівного солодкого дурману,
що зветься просто "Лю
моя чарівна леді
тебе одну
в оцю годину
в цьому світі"...