- Майку! –
М’яко мовила до мене сестра, -
Хочеш – подивись оцей мій зошит –
Реферат з історії слов’янства
(я здавала в другому семестрі),
І Кульбакин, хоч кривився трошки,
Але все-таки поставив сам: дванадцять.

Синій зошит; зламана рука
Сестрина і атрамент зелений.
Розділ перший: «Смерд сильніший од смерти».
Розділ другий про письмена дивні:
«Ти подвигни многе силне вуйсько
Заведи йо на єзера руивні
Пак засієдни у горіє зеленой»
Розділ третій: як Валер і Бубі
Вийшли ввечері над море.
Перед ними Балтика темніла,
Дощ далекий крапав з вест-зюйд-весту,
За дощем – Німеччина мила.
І Валер сказав до Бубі: слухай.
Темно.Ніч.Але десь б’ється Руді.
Може, б’ється ще з рушницею, а може,
Б’ється десь за ґратами в’язниці.
І четвертий розділ: лист від Руді,
Пише він: «Коли ми скинем Круппів,
Таню, приїзди до мене в Ессен,
Essen, trinken, lieben, glücklich leben.*
Ніжно тисну твою бідну руку,
Зламану в плечі – і от на небі
Чеше гребінь ґрат твого волосся пасмо…»

І я скрикнув: - Таню, це фантасма,
Не історія це,
------------------а маріння хворе:
Руді не писав листів до тебе
І не знав ні слова по-вкраїнськи.
Це – поезія –
---------------- і от нема ні краю,
Ні спокою – безконечний розмір…

Брате, ти не бачив розділ п’ятий,
Розділ п’ятий і останній. –
І ввела мене в свою кімнату.
Темно, порожньо. Пусті стільці і лави,
І нема нікого.
- Таню,
В чім же справа? –
Прихилила голову до мене
І сказала тоскно і протяжно.
--------- - Ты не видишь? Ма-альчик!

О, я знаю, я згадав – ти вмерла
В двадцять літ, не відавши любові,
Сестро люба, ти, що так любила.
Твоє – бачу, бачу, бачу твоє тіло.

Я збудився. Вечір у вікні хороший.
У руках старенький синій зошит.

* їсти, пити, любити, в щасті жити (нім.)
1933.