"I знову —
необхiднiсть каяття..."*
і знову сум вужем вповзає в сіни
у чарці полив'яній забуття -
на полині настояна горілка
десь там, за горами - життя
химерне і страшне,
а тут сопілка
тужливу пісню править про людину,
яка кохає, та любить не вміє...
німіють ноги і вуста
калина зазирає в причілкове вічко
тьмяніє все довкруг
і гаснуть чоловічки**

* Оксана Доріченко
**чоловічок - зрачок, pupil

©2008 Святослав Синявський