У ложах дів сміються-плачуть сміхачі
Свічу не запалить - неначе вітер в полі
Гуляє протяг по кімнаті...Жди неволі
І слухай терплим серцем як в гаю сичі

Лякають пізніх перехожих.Орачі
Перевернули лан і мирно сплять в стодолі,
У сіні запашнім. Це подарунок долі
Казками снити ніби в Бога на плечі...

Це справді подарунок - часом мандрувати -
Дитинно в шапіто вертати, цукрову вату
Їсти,чаклувати, писать маґічний твір

Через кришталь гірський і кликати, і звати,
Стрічать, на манівці збиватись, пізнавати
В яку із сутностей сховався Дикий Звір...