Ні пари з вуст! Мовчи! Завмри! Ти чуєш дикий хруст? Кістки ламаються як хмиз... Думки на друзки розбиваються... Чуття, та що чуття, без каяття кати вмирають... Їх падлюче місце на довго не лишається пустим "Таке життя" - шепоче схиблена підлота на кухнях за борщем пісним. Без каяття без совісті і честі кіптять се небо посполиті з володарем своїм навіки злиті у поцілунку слинявім Іуди... Такі от люди - насельники степів безкраїх, поплічники катів... У зграї збиваються їх діти і набігають на міста... То ж правди нікуди подіти - країна помира... *** Пуста стоїть церківка натовпом набита, з попом, що ходить на роботу. "Хто ти?"- питає він Месію, що на часину завітав у Батьків Дім. "Хто, ти? Тебе ніхто не кликав, Ти заважаєш править службу! Ходи звідсіль, поки свячену сіль тобі на рани не посипав! Іди хутчіш, Тебе сюди не звав ніхто!"- Отак бурчить той піп Пихто староболгарською, Месію штурхаючи з Храму щопятниці і щонеділі з року в рік... 2004-2007 © Святослав Синявський
|