Хрущі та вишні... руки,

пелюстки, трав розмай -

всього було надміру,

а може ми

не знали міри…

Пили вино кохання

аж винарі його втомилися носити,

ситом

ловили зорі в липні

і мили їх в ранковому тумані,

а потім кидали у молоко ріки

і в літеплі її купались до сніданку,

бо юними були

і все довкруг здавалось вічним…



©2008 Святослав Синявський