SF6 Шлях на Літин. (Шлях на Литин) Муз., сл. (укр.) – А.Секретарев. Запись сделана в начале 2008 г. А. Секретарев, группа "Камышовый кот", Юрий Харченко (флюгельгорн). Аранжировка - Владимир Войчишин.
Шлях на Літин.
За почутої від вінницької старожительки Г.Т. Юхимчук історії про дужого хлопця Івана, який (це було десь у 1920-і роки) заходився копати криницю край Літинського шляху. Далі цитую оповідачку: “...швидко й води дістався. Сів в останню цеберу з глиною, кричить людям - Тягніть! Ті потягли, але мотуззя увірвалося, Іван впав і забив спину. З того часу заслаб він на ноги, але руки мав дужі, ходив на милицях. Щоранку приходив Іван до своєї криниці. А вода у ній була дуже гарна! Тож набере Іван повні балії для коней та худоби, для людей - кухлі, глеки і напуває усіх, хто до нього з щляху завертає. І давали йому люди за це добру ціну - що кому не жалко. Отак він і жив.”
Шлях на Літин, чорні липи, небо з криці. Завертаймо, куме, коней до кирниці. Завертаймо, куме, коней до Івана, до Івана, водяного дідугана.
Як кидав Господь у прірву Люцифера, так летіла та останняя цебера, так летіла, що як крила руки стали, та й до милиць назавжди поприростали.
Доля щира, доля темна, - як криниця. Не журіться, добрі люди, не журіться. Дай-но нам води, Іване, з твого глека. Пиймо, куме, бо ще їхати далеко!
1988.
Ссылка на текст произведения
|