Нащадки, нащадки... Такий цей звар`йований час: Наш ворог — і ближній, і звір, що ховається в хащі. І, може, нам тільки й життя, що надія на вас — Нехай ми жорстокі і дикі; ви будете кращі!
Нащадки, нащадки... Ми слухали шепіт зірок, Та з шепоту того збагнули так мало, ледащі... Ми бачили Бога, ми були від нього за крок; На ближче не стало нам духу — ви будете кращі.
Нащадки, нащадки... Ще в нас прокидається звір, Коли ми здіймаємо списи і крутимо пращі, — І все ж так по-людськи живемо найвищою з вір: Нас небо ще прийме назад — бо ви будете кращі!..
|