Пречуття
Трохи ще й догорить за селом виднокрай. Де ж ти, милий, в цю мить? – йди-но, не зволікай... Солов’ї трелі ллють у гайочку ряснім і хрущі вже гудуть у повітрі п’янкім.
Приспів:
Чом не йдеш?Чом не йдеш? Чи образа тебе зупинила хапка, в серце труту влила? Чом не йдеш?Чом не йдеш? Сумнів душу скребе – може, краля яка наше щастя звела...
В палісаді квітник – весь у перлах роси. Чутно неподалік вечорниць голоси. В хлів корівок жене з пасовиська чабан. Поглинає мене пречуття, мов дурман...
Приспів:
Чом не йдеш?Чом не йдеш? Сил немає чекать... Дозоляють думки – безсоромні,брудні... Чом не йдеш?Чом не йдеш? Що вродливця кохать – хрест нестерпний, тяжкий, я й не думала, ні…
Ссылка на текст произведения
|