для Ганни Осадко
-|-|-|-|-|-

і що ж ти така щаслива,
голубонько сизобока?
та босою по камінню
бредеш без очіпка й плахти...
чи може то ти з уроків,
з питва та очей карих
вдяглася у дивні лахи
та в левадах заблукала?
чого ти шукаєш, рибко,
в потоках оцих сизих
не бачиш, що Він в ризи та
в целібат закутий?
не бачиш, що то не Янко,
хлопчина вусто-солодкий,
а вже отець Сергій,
твердий у вірі, як камінь
і подає Він тобі
не полуницю,
а чашу гірку,
цикуту...