Зима лягла на груди - і пече морозами... О, холоди, сніги! Мені, рожденному на Півночі Європи, так зимно без твого кохання… Я знемагаю тут, бреду полями, кінь за мною І в’ється наді мною крук І кров холоне в тілі, яке купали немовлям у льодяній купілі щоб зріс я воїном та китобоєм І ось я – воїн. І борюсь з гризотами та пристрастю в собі Та ще з любов’ю, що пізнав, до тебе Між нами милі миль снігів і степ цей без кінця і краю. І крає серце і карає його твій падре, що думку про гріховність мого кохання заронив у розум твій такий наївний і дитячий. Як вижити мені в цьому холодному полоні, коли не чую серця стук твого і свище віхола, і паморозь вкрива долоні…
Ссылка на текст произведения
|