Гора Княжа.
Родень
Завіхолено Родень – сніг та й сніг…
Укривано поділ, дитинець, схили.
В пониззі непоступливий, настирний
Славутич-бунтівник закрижений застиг.

Повіддям скресне. Невгамовний біг.
Патьоки згарищ заклекочуть вирви.
Заброд прокляття русів не скорили,
Праотчий дух – життя не уберіг.

Не возсідав у Княжому дворі
Чужинський хан. Сплюндрованій горі
Князі поважні – небо лиш та вітер.

В таємних схронах – хрестики і дзвони,
Прикраси, гривни, зброя та ікони,
Орел розкрилений. Та міти.