***
Любов довічна є лише в романах. Чуття людські примхливі, швидкоплинні! Звикаю жити без очей жаданих, Та наганяють сум дощі осінні.
Пожовкле листя падає під ноги – Це вже сміття, як і моє кохання… Стає чужою ходжена дорога, Бо час біжить, не знаючи вертання.
Та лихо в тім, що пам’ять не приспати. Вона весь час вдивляється в минуле. У снах стає, неначе птах, крилата Й летить туди, де ніби щось забула.
2014
|