Я повернуся мамо…
Я повернувся, мамо, з того бою...
Вогнем накрили, мов сліпих котят...
Я подумки прощався вже з тобою,
Коли нещадно бив проклятий "град"...
Горіло все, і плавилось залізо.
Такого пекла ще не бачив я.
І видавала смерть свої нам візи,
Не дивлячись на прізвище й ім’я...
Ми в пеклі тім втрачали ноги, руки,
Когось навік поглинула пітьма…
Я про твої тоді подумав муки -
Коли почуєш, що мене нема...
Багато нас лишилось в тому пеклі...
Хіба там можна було вести лік?..
Я вижив, мамо! Я такий упертий!
Нехай не цілий, але ж - чоловік!
Я знаю, мамо, я тепер для тебе,
Немов журавлик, що лишивсь без крил,
Та піднімуся я іще у небо,
Я полечу! Я наберуся сил!..
Я маю жити і життю радіти,
За друзів тих, яких уже нема...
Не маю крил - душа буде летіти...
А ворог, мамо, тішиться дарма...


Лідія Яр (Золотоноша, Україна)
читає Поліщук Олександр (студент ВНТУ, Вінниця)