сл. М. Павленко муз. С. Тропин
НЕВБЛАНАННА ОСIНЬ
Кленове листя падало до долу - Перепеняло кленопад вiкно. Осiнне листя: вже давно схололо, Та не опало з шипок все одно.
Невблаганна осiнь розпинае В синiм небi пiзднiх журавлiв. Блискавиця бiлкою тiкае Крiзь пожежу кленових листкiв. Залишилось до зими вже мало... Чи ж притулишь грудня-горбаня До усього, що вогнем палало Жнив'яного визрiлого дня?
Лише те листя стало бiле-бiле: Мороз жорстокий серце пожалiв I скло вiконне щиро перевтiлив У завiрюху радiсних листкiв.
Кленове листя... Давнi спогадання... Б'е дятел-сердце в дерево душi. ...Чи то не клятви i твое кохання, Як цi листки - зимовi мiражi?
|