Ода салу.
Коли мороз прохопить до кісток
І кров у жилах уповільнить крок
І врешті – у теплі – їй стане місця мало,

Вдихне життя – поліська на бруньках,
Язик потішить неповторний смак –
Зубочок часнику й шматочок сала.

І копчене, і свіже, і з душком,
Нагуляне у дубняках під Кряжем,
Що може буть корисніше і краще? –
Куди до нього фірменний бекон!…

І хай собі мудрують – їм настудить, –
Що так шкідливі всі холестерини,
Важка для шлунків ніби смаженина –
А сало – є, було і завжди буде!