Изo Сна в Сон
Лидии Т.
Когда я встречаю в своем сновиденьи тебя, милый Друг, я вдруг, на мгновенье, теряю клубочек из рук и нить убегает туда, где алисум "в чарівному лісі" далеким таким отголоском каких-то нездешних цветов мерцает... лица твоего я не вижу опять лишь пятнышко туши на рисовом поле прозрачным намеком о чем то далеком едва ли понятном не мне говорит...
///////////////\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\
НiЧОГО-НiКОМУ-НiКОЛИ
коли я стрічаю у «снах своїх милих» тебе, милий Друже, не здужаю раптом, на хвильку якусь я клубочок втрачаю і котиться він , де алісум "в чарівному лісі" відлунням ледь чутним мені промовляє, що папороть квітне, що в нас немовля є… у хащах густих…в непорочних глибинах в колисці з настурців, люпину та мальви маленька людина там бавиться світом, вогнями смарагду зігріта, вона ще не знає, що Раю немає, де sapience править де право на вбивство - в ліцензії Кая, де Герди сльоза не вартує нічого бо вмерзла у кригу в країні «НІЧОГО -НІКОМУ -НІКОЛИ»
|