Терпне серце. Терпіння… Жди… Чекай дощу в Сахарі…

Терен відцвів. Терпне вино в дубовім барильці з полином. Увіллєш його в келих богемського скла і скоринкою хліба накриєш.

А в липні полив’яним стане луг і терпіти сили уже не стане… І розтане надії торішній лід в погребі діда Фройда. І ти вибіжиш на двір у страшенний дощ і танцюватимеш на площі. А міщани подумають - то якась звар’ятована хвойда рушить підвалини звичаїв та моралі тілом своїм гарним, з якого вода позмивала косметику та одежу...

Межі ти перейдеш будь-які, а отже ступиш на пороги Безмежжя.Ти ще спробуєш жити як усі вони, але на зможеш. Я знаю про це НАПЕВНЕ!!!


©2008 Святослав Синявський