2 Латаття біле все цвіте, а вже морози на порозі... …………………………………………………………………. До хати сивий вуйцьо Бозя внесе відерце золоте: - Умийся, доню, і про те, чому-коли-навіщо-доки Триватимуть ці віщі кроки – ти не питайся. Проросте Із дна, з намулу, із біди – білява квітка, і сяйливо Підніметься з води – як диво. І по воді – сліди…сліди… А там слідком – латаття ліс зросте із мороку – пречистий… І горобинове намисто… І паморозь між чорних кіс – Як павутинка…
Ссылка на текст произведения
|