Руно
Щастя міліє
Людські надії
В журному тупику
Тож напинай-но
Синє вітрило
Хвилю долай важку
Аста ла віста
Рветься намисто
В кожного роду
Свої незгоди
В землю коріння
Вгрузло і тінню
Мляво там залягло
Серце в небесну
Стримить батьківщину
Та відчуває зло
Років імлисте
Рветься намисто
В кожного роду
Злидні-незгоди
Там де біля броду
Починається розмай
Ми сві згаяли дарма
Лист до небокраю
Не перейде небокрай
Тільки угорі конає тьма
Котиться з горба
Незграбна торба
Вщент розбиває човна
Інший ставати
Та будувати:
Стане ще нам руна
Років імлисте
Рветься намисто
В кожного роду
Свої незгоди
Там де біля броду
Починається розмай
Ми світанки згаяли дарма
Лист до небокраю
Не перейде небокрай
Тільки угорі конає тьма
В землю коріння
Вгрузло і тінню
Мляво там залягло
Серце в небесну
Стримить батьківщину
Та відчуває зло
Років імлисте
Рветься намисто
В кожного роду
Свої незгоди
Щастя міліє
Людські надії
В журному тупику
Тож напинай-но
Синє вітрило
Хвилю долай важку
Аста ла віста
Рветься намисто
В кожного роду
Свої незгоди
Там де біля броду
Починається розмай
Ми світанки згаяли дарма
Лист до небокраю
Не перейде небокрай
Тільки угорі конає тьма
Перевод на русский
Руно
Счастья мелеет
Людские надежды
В горестном тупике
Так поднимай же
Синий парус
Тяжелую режь волну
Аста ла виста
Рвется нить ожерелья
У каждого рода
Свои невзгоды
В землю корни
Врылись и тенью
Вяло там залегли
Сердце в небесную
Стремится отчизну
И ощущает зло
Годов мглистое
Рвется ожерелье
У каждого рода
Нищета-невзгоды
Там, где у переправы
Распахнулась ширь
Ми истратили рассветы зря
Письмо к горизонту
Не пересечет горизонт
Только в вышине кончается тьма
Катится с горки
Неуклюжая торба (детская украинская считалка: «Котилася торба з високого горба…»)
В щепки разбивает челн
Другой становиться
И строить и ладить:
Хватит на наш век руна
Годов мглистое
Рвется ожерелье
У каждого рода
Свои невзгоды
Там, где у переправы
Распахнулась ширь
Ми истратили рассветы зря
Письмо к горизонту
Не пересечет горизонт
Только в вышине кончается тьма
В землю корни
Врылись и тенью
Вяло там залегли
Сердце в небесную
Стремится отчизну
И ощущает зло
Годов мглистое
Рвется ожерелье
У каждого рода
Свои невзгоды
Счастья мелеет
Людские надежды
В горестном тупике
Так поднимай же
Синий парус
Тяжелую режь волну
Аста ла виста
Рвется нить ожерелья
У каждого рода
Свои невзгоды
Там, где у переправы
Распахнулась ширь
Ми истратили рассветы зря
Письмо к горизонту
Не пересечет горизонт
Только в вышине кончается тьма
|
