Розлюбила

Кинь сумувати, що нема звороту.
Я ніби привід з мороку й туману.
Страхаюсь світла, ніжності й турботи.
Лише торкнешся – я умить розтану.

Дивись, які тремтливі зорі й тьмяні.
Шатро небес, неначебто сльозиться.
Сьогодні ми зустрілися востаннє.
Пробач мені за все, що не здійсниться.

Прошу, будь мужнім. Посміхнися легко,
Сховавши за нічним покровом тугу.
Мені вже час, бо розсвіт недалеко.
На виднокруг лягла рожева смуга.

2014