Надія Савченко

Дівчинка, дивиться в небо безкрає.
Тягне угору вона рученята.
Голосно, самозабутньо гукає:
«От би навчитись, як пташка літати!»

Мрійниця виросла і полетіла
У неосяжне підхмар’я блакитне.
Міцно тримає штурвал гвинтокрила,
Птахом залізним керуючи спритно.

Сталося так, що загарбники дикі
Вдерлися й нищать Вітчизну рідненьку.
Ринула в бій, щоб звільнити навіки
Землю свою, українців і неньку!

Битва кривава скінчилась полоном.
Льотчиця мовить відважно: «Хай згину,
Та замість мене повстануть мільйони.
Не подолать окупантам країни!»

2014