Оригінал
Ганна Осадко
...Монетка валідолу під язик – І можна жити так, як жити звик, Вгортаючись у мудрість і покору, Мовчати тишу і читати Тору, І листя рахувати день при дні, Питаючи: − За що сіє мені?
Старіє жовтень... То старий єврей, Як до Стіни, до зимних батарей Притулиться чолом – і тихо плаче, То молитви дощів, кущів, неначе Усі слова сплітаються в одне: – Нехай мене ся чаша омине...
А чаша повна – через вінця – вщерть. Спочатку вітер, а за вітром смерть – Зайдуть в оселю, сядуть за столом: – Шалом, синочку втомлений, шалом... Горять свічки. У всесвіті шабат. І він умре. І прийде листопад.
перевод:
Любовь Либуркина
Монетка валидола под язык – И можно жить вот так, как жить привык, Покорной мудрости живым укором, То в тишину молчать, то слушать Тору, Сжигая листья в жертвенном огне, И спрашивать: – За что всё это мне?
Октябрь старел… Так пожилой еврей Как у Стены, у зимних батарей Лицом прижался – и тихонько плакал Молитвою дождей, кустов и злаков, Где все слова сплетаются в одно: - Дай Бог, чтоб эту чашу мимо… Но…
Но чаша уж полна, и никуда не деть. Сначала ветер, а за ветром смерть – Зайдут на кухню, сядут за столом: - Шалом, уставший сыне наш, шалом… Горит свеча. Шабат в календаре. И он умрет. В день первый. В ноябре.
|