Изo Сна в Сон

Лидии Т.


Когда я встречаю в своем сновиденьи тебя, милый Друг,
я вдруг, на мгновенье, теряю клубочек из рук
и нить убегает туда, где алисум
"в чарівному лісі"
далеким таким отголоском
каких-то нездешних цветов мерцает...
лица твоего я не вижу опять лишь пятнышко туши
на рисовом поле прозрачным намеком
о чем то далеком едва ли
понятном не мне
говорит...

///////////////\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\

НiЧОГО-НiКОМУ-НiКОЛИ

коли я стрічаю у «снах своїх милих» тебе, милий Друже,
не здужаю раптом, на хвильку якусь я клубочок
втрачаю і котиться він , де алісум
"в чарівному лісі"
відлунням ледь чутним
мені промовляє, що папороть квітне,
що в нас немовля є… у хащах густих…в непорочних глибинах
в колисці з настурців, люпину та мальви
маленька людина там бавиться світом,
вогнями смарагду зігріта,
вона ще не знає,
що Раю немає, де sapience править
де право на вбивство - в ліцензії Кая,
де Герди сльоза не вартує нічого
бо вмерзла у кригу в країні
«НІЧОГО
-НІКОМУ
-НІКОЛИ»