Надія Савченко
Дівчинка, дивиться в небо безкрає. Тягне угору вона рученята. Голосно, самозабутньо гукає: «От би навчитись, як пташка літати!»
Мрійниця виросла і полетіла У неосяжне підхмар’я блакитне. Міцно тримає штурвал гвинтокрила, Птахом залізним керуючи спритно.
Сталося так, що загарбники дикі Вдерлися й нищать Вітчизну рідненьку. Ринула в бій, щоб звільнити навіки Землю свою, українців і неньку!
Битва кривава скінчилась полоном. Льотчиця мовить відважно: «Хай згину, Та замість мене повстануть мільйони. Не подолать окупантам країни!»
2014
|