Фус (львівське) – кавова гуща.


По брунатнім піску поповзли закіптюжені турки;
То не війни в пустелі, то кава для нас в пані Франі.
Найшляхетніша з кнайп, – тут ні разу не чулося „Мурки”.
Тут ми стрілися вперше – і тут розійдемось востаннє...

Чорна маґія кави,
біла маґія блюзу...
Прошу вас, будьте, пані, ласкаві –
отака забаганка смішна –
Змийте так філіжанки,
щоб не бачити фусу;
Що там доля для нас написала –
має бути відомо лиш нам.

Вщент закохані в блюз і до всього на світі цікаві,
Ми палили на свічці два пасемка свого волосся,
І збирали той попіл, і з ним ворожили на каві –
Випадало нам бути удвох... На два роки збулося.

Чорна маґія кави,
біла маґія блюзу...
Прошу пані – не смійтеся, Франю, –
хоч то трохи смішний забобон:
Змийте так філіжанки,
щоб не бачити фусу;
Що там доля для нас комбінує –
хай то світить лише нам обом.

Як два серця стрибали назустріч усім дивовижам! –
Все цвіло, все гуло, не хотілось ні сну, ні спокою,
І летіло життя, як фанера над містом Парижем...
А долоня в долоні поволі ставала слизькою.

Чорна маґія кави,
біла маґія блюзу...
Прошу Вас ще за звичкою, Франю –
хоч тепер то й направду смішне:
Змийте так філіжанку,
щоб не бачити фусу...
Але що там ще доля майструє –
вже давно не обходить мене.



23.12.2011