Гора Княжа. Родень Завіхолено Родень – сніг та й сніг… Укривано поділ, дитинець, схили. В пониззі непоступливий, настирний Славутич-бунтівник закрижений застиг.
Повіддям скресне. Невгамовний біг. Патьоки згарищ заклекочуть вирви. Заброд прокляття русів не скорили, Праотчий дух – життя не уберіг.
Не возсідав у Княжому дворі Чужинський хан. Сплюндрованій горі Князі поважні – небо лиш та вітер.
В таємних схронах – хрестики і дзвони, Прикраси, гривни, зброя та ікони, Орел розкрилений. Та міти.
|