Хрущі та вишні... руки, пелюстки, трав розмай - всього було надміру, а може ми не знали міри… Пили вино кохання аж винарі його втомилися носити, ситом ловили зорі в липні і мили їх в ранковому тумані, а потім кидали у молоко ріки і в літеплі її купались до сніданку, бо юними були і все довкруг здавалось вічним… ©2008 Святослав Синявський
|