Як хочеться покинути себе,

Свої гризоти, спогади, бажання...

На березі морськім знаходять діти

Камінчики блискучі – може, я

Знайду собі де-небудь іншу вдачу

І стану інший – безтурботний, владний,

Привабливий, упевнений в собі.

Або купатись буду – і приплине

До ніг мені щербата горошинка.

Я проковтну її та й стану враз

Рибалкою в південнім місті. Буду

Свій човен мати, неводи плести,

На теплім морі ночувати часто,

Вертатися, коли в волоссі хмар

Горять рожеві уплітки, а потім,

Коло стола в маленькій кухні сівши,

Дивитися, як мати чистить рибу

І як луска, спорснувши з-під ножа,

До пальчиків пошерхлих прилипає.