Я повернуся мамо… Я повернувся, мамо, з того бою... Вогнем накрили, мов сліпих котят... Я подумки прощався вже з тобою, Коли нещадно бив проклятий "град"... Горіло все, і плавилось залізо. Такого пекла ще не бачив я. І видавала смерть свої нам візи, Не дивлячись на прізвище й ім’я... Ми в пеклі тім втрачали ноги, руки, Когось навік поглинула пітьма… Я про твої тоді подумав муки - Коли почуєш, що мене нема... Багато нас лишилось в тому пеклі... Хіба там можна було вести лік?.. Я вижив, мамо! Я такий упертий! Нехай не цілий, але ж - чоловік! Я знаю, мамо, я тепер для тебе, Немов журавлик, що лишивсь без крил, Та піднімуся я іще у небо, Я полечу! Я наберуся сил!.. Я маю жити і життю радіти, За друзів тих, яких уже нема... Не маю крил - душа буде летіти... А ворог, мамо, тішиться дарма...
Лідія Яр (Золотоноша, Україна) читає Поліщук Олександр (студент ВНТУ, Вінниця)
Ссылка на текст произведения
|