Нащадки, нащадки... Такий цей звар`йований час:
Наш ворог — і ближній, і звір, що ховається в хащі.
І, може, нам тільки й життя, що надія на вас —
Нехай ми жорстокі і дикі; ви будете кращі!

Нащадки, нащадки... Ми слухали шепіт зірок,
Та з шепоту того збагнули так мало, ледащі...
Ми бачили Бога, ми були від нього за крок;
На ближче не стало нам духу — ви будете кращі.

Нащадки, нащадки... Ще в нас прокидається звір,
Коли ми здіймаємо списи і крутимо пращі, —
І все ж так по-людськи живемо найвищою з вір:
Нас небо ще прийме назад — бо ви будете кращі!..