SF6 Шлях на Літин. (Шлях на Литин) Муз., сл. (укр.) – А.Секретарев. Запись сделана в начале 2008 г. А. Секретарев, группа "Камышовый кот", Юрий Харченко (флюгельгорн). Аранжировка - Владимир Войчишин.


Шлях на Літин.

За почутої від вінницької старожительки
Г.Т. Юхимчук історії про дужого хлопця
Івана, який (це було десь у 1920-і роки)
заходився копати криницю край Літинського
шляху. Далі цитую оповідачку:
“...швидко й води дістався. Сів в останню
цеберу з глиною, кричить людям - Тягніть!
Ті потягли, але мотуззя увірвалося, Іван впав
і забив спину. З того часу заслаб він на ноги,
але руки мав дужі, ходив на милицях. Щоранку
приходив Іван до своєї криниці. А вода у ній
була дуже гарна! Тож набере Іван повні балії
для коней та худоби, для людей - кухлі, глеки і
напуває усіх, хто до нього з щляху завертає.
І давали йому люди за це добру ціну -
що кому не жалко. Отак він і жив.”


Шлях на Літин, чорні липи, небо з криці.
Завертаймо, куме, коней до кирниці.
Завертаймо, куме, коней до Івана,
до Івана, водяного дідугана.

Як кидав Господь у прірву Люцифера,
так летіла та останняя цебера,
так летіла, що як крила руки стали,
та й до милиць назавжди поприростали.

Доля щира, доля темна, - як криниця.
Не журіться, добрі люди, не журіться.
Дай-но нам води, Іване, з твого глека.
Пиймо, куме, бо ще їхати далеко!

1988.