Пречуття

Трохи ще й догорить
за селом виднокрай.
Де ж ти, милий, в цю мить? –
йди-но, не зволікай...
Солов’ї трелі ллють
у гайочку ряснім
і хрущі вже гудуть
у повітрі п’янкім.

Приспів:

Чом не йдеш?Чом не йдеш?
Чи образа тебе
зупинила хапка,
в серце труту влила?
Чом не йдеш?Чом не йдеш?
Сумнів душу скребе –
може, краля яка
наше щастя звела...

В палісаді квітник –
весь у перлах роси.
Чутно неподалік
вечорниць голоси.
В хлів корівок жене
з пасовиська чабан.
Поглинає мене
пречуття, мов дурман...

Приспів:

Чом не йдеш?Чом не йдеш?
Сил немає чекать...
Дозоляють думки –
безсоромні,брудні...
Чом не йдеш?Чом не йдеш?
Що вродливця кохать –
хрест нестерпний, тяжкий,
я й не думала, ні…