Ні пари з вуст!
Мовчи!
Завмри!
Ти чуєш
дикий хруст?
Кістки
ламаються як хмиз...
Думки
на друзки розбиваються...
Чуття,
та що чуття,
без каяття
кати вмирають...
Їх падлюче місце
на довго
не лишається пустим
"Таке життя" -
шепоче схиблена підлота
на кухнях
за борщем пісним.
Без каяття
без совісті
і честі
кіптять се небо посполиті
з володарем своїм
навіки злиті
у поцілунку слинявім Іуди...
Такі от люди -
насельники степів
безкраїх,
поплічники катів...
У зграї
збиваються їх діти
і набігають на міста...
То ж правди нікуди подіти -
країна помира...

***

Пуста
стоїть церківка
натовпом набита,
з попом,
що ходить на роботу.
"Хто ти?"-
питає він Месію,
що на часину завітав
у Батьків Дім.
"Хто, ти?
Тебе ніхто не кликав,
Ти заважаєш править службу!
Ходи звідсіль,
поки свячену сіль
тобі на рани не посипав!
Іди хутчіш,
Тебе сюди не звав ніхто!"-
Отак бурчить
той піп Пихто
староболгарською,
Месію штурхаючи з Храму
щопятниці і щонеділі
з року в рік...

2004-2007

© Святослав Синявський