***

Любов довічна є лише в романах.
Чуття людські примхливі, швидкоплинні!
Звикаю жити без очей жаданих,
Та наганяють сум дощі осінні.

Пожовкле листя падає під ноги –
Це вже сміття, як і моє кохання…
Стає чужою ходжена дорога,
Бо час біжить, не знаючи вертання.

Та лихо в тім, що пам’ять не приспати.
Вона весь час вдивляється в минуле.
У снах стає, неначе птах, крилата
Й летить туди, де ніби щось забула.

2014